Іноді можна почути, як батьки вираховують, коли ж це їхнє чадо піде до школи, а чадо в цей час ще спокійно спить у візочку в підгузку. Хтось переконує, що можна йти в неповних шість, а хтось принципово вичікує повних семи. Проте орієнтуватись треба не за віком.
Закон не забороняєПитання, коли краще віддати дитину до школи, мучить багатьох батьків. У Законі України “Про загальну середню освіту” сказано, що зарахування учнів до першого класу здійснюється, як правило, з шестирічного віку. Тобто, ніхто не змушує відправляти чадо з садочка за шкільну парту, бо йому вже стукнуло шість. І, разом з тим, не забороняє приходити з ранцем як у сім, так і у сім з половиною чи вісім років. А от батьків це бентежить. Хтось переживає, що у сім-вісім років їм буде пізно. Комусь кортить і п’ятирічну малечу посадити за підручники, бо “нам без місяця шість”. Хтось, ніде правди діти, плекає честолюбні плани щодо виховання генія: “а ми ще в три роки почали читати/писати поеми/вивчати основи ядерної фізики/”. Плакала за мамою Маленькій вінничанці Анжеліці Голінській у вересні цього року буде шість з половиною років. Дівча налаштувалося йти до першого класу 25-ої школи. Каже, у дошколярику серед потенційних однокласників вже й кавалера собі знайшла. - Я до школи дуже хочу, - каже Анжеліка. - Математику поки що не дуже люблю, а от буковки писати люблю. І мені подобається читати. А ще хлопчик, з яким я сиджу за партою. Він мені компліменти робить. Мати дівчинки, Олена, розповідає, що проблем зі старанністю чи посидючістю у них не було. Анжеліка заходилася гірким плачем тільки у двох випадках: коли з поля зору зникала мати і коли не виходило гарно вималювати літеру. - Так сталося, що донька взагалі не ходила до садочка, - розповідає жінка. - Тому щоп’ять хвилин на уроці вибігала подивитися, чи я, бува, не гайнула до відкритого Космосу. Засмучувалася і тоді, коли не виходило вивести літеру чи порахувати приклад. Переживала, щоб у неї все було гарно і без жодної помилки. Олена багато розмовляла з донькою і пояснювала, що помилки - це нормально. І, звісно, займалася. - Не хотіла “ламати” доньку, тому запропонувала піти до школи на наступний рік, - каже жінка. - Вона не погодилась. Та й я бачу, що справи пішли на краще. Анжеліка вже менше хвилюється і поволі звикає до школи. Вирішили зачекати Інша вінничанка, 32-річна Тетяна Довбуш, теж готує семирічного сина до школи. Зізнається, що була спокуса віддати його до першого класу ще в минулому році. Але передумала і зовсім не жалкує: - У минулому році я була переконана, що Ванька піде до школи в шість з половиною років, - каже Тетяна. - Я водила його до логопеда, щоб попрацювати над мовленням, і лікар порадила не поспішати зі школою. Бо він був не готовий ні емоційно, ні психологічно. Синові було складно висидіти на уроці в дошколярику, зосередитись, вивчити вірша. Та ж біда була і з читанням. Тетяна каже, що, порадившись ще і з психологом, вирішила почекати рік. За цей час мати з сином взялися за науку, і тепер мають гарний прогрес: - Ми продовжували відвідувати підготовчу групу в школі. Плюс, я багато займалася з ним вдома, водила на різні заняття у центри розвитку дітей. І бачу, що це зовсім інша дитина, ніж він був рік тому. У квітні нам виповнилось сім років: тепер він доросліший, виваженіший, трішечки серйозніший. А то ще був зовсім дитиною - аби тільки гратися… Анітрохи не жалкую про своє рішення. Виходить, що в першому класі йому виповниться вже вісім років, та це мене не особливо бентежить. "Школа - це стрес" Вінницький психотерапевт та керівник Центру психо-соціального розвитку “Амадея” Інна Яворська каже, що батьки часто на перший план ставлять інтелектуальний розвиток дитини, а не її психологічну готовність до школи: - У нашій системі вважають, що головне - це вік дитини. А ще вміння читати, писати та рахувати, - каже пані Інна. - Насправді, ці навички не свідчать про готовність дитини до школи. Добре, що дитина вміє додавати-віднімати. Але якщо вона емоційно та психологічно не готова влитися в нову систему, то від цього постраждає не тільки її успішність, а й здоров’я. У дитини п’яти-шести років провідною діяльністю є гра та цікавість. Це закони природи, і їх ніхто не відмінить. У такому віці дитині складно висидіти спокійно сорок хвилин, та ще й п’ять уроків. А потім прийти додому і знову сідати за підручники. Знову ж таки - п’яти-шестирічний малюк не завжди розуміє ті вимоги, які відтепер ставлять перед ним батьки та вчителі. Дитині доводиться вибудовувати нові стосунки з однолітками та вчителями. Може з’явитися тривожність, неуважність та навіть сильний стрес. Особливу напругу викликає саме очікування успішного результату та його оцінки. У дітей виникають невротичні тики, проблеми зі шлунком, втрата апетиту та нудота - захворювання, які у даному випадку мають психосоматичну природу. Вважається, що дитина у сім років краще готова до школи. В окремих випадках можна спокійно говорити і про сім з половиною, і вісім років. Не варто сприймати це як проблеми у інтелектуальному розвитку дитини. Якраз навпаки - це робиться для того, щоб уникнути таких проблем у майбутньому. Питання готовності дитини до школи батькам краще обговорити з психологом. Варто провести тести на емоційний розвиток, на розвиток уваги, пам’яті, мислення, уяви та логіки. Саме на це повинні звертати увагу батьки, а не на те, чи вміє дитина читати на швидкість та рахувати до ста.
Ссылка на источник: https://vn.20minut.ua/Osvita/a-vashe-ditya-gotove-do-shkoli-v-skilki-rokiv-krasche-yti-do-pershogo--10329360.html
Немає коментарів:
Дописати коментар